Свята Тайна Сповіді

Свята Тайна Сповіді

СВЯТА ТАЙНА ПОКАЯННЯ

У св. Тайні Покаяння священик в імені та вла­дою Ісуса Христа відпускає нам гріхи, якщо щиро жалуємо за них, сповідаємося, обіцяємо поправи­тися та відпокутувати за них.

Щоб Сповідь була доброю, треба:

  1. Зробити іспит сумління, себто пригадати собі всі, особливо тяжкі гріхи,
  2. викликати в собі жаль за них,
  3. постановити рішуче поправитися,
  4. визнати гріхи перед священиком у св. Сповіді, 
  5. відправити покуту, накладену сповідником. 

Іспит сумління роблю так: У спокійному місці (найліпше в церкві) клякаю і в молитві до Св. Духа прошу світла й ласки до доброї Сповіді. Потім пригадую собі: 1. Коли була моя остання важна Сповідь? Чи може забув я на ній сказати який тяжкий гріх? Або що гірше, може зі стиду затаїв який? (У такому разі Сповідь була неважна й святотатська й треба рахуватися зі собою знову за ввесь час від останньої важної Сповіді). 2. Чи відправив накладену покуту? Опісля переходжу за чергою заповіді Божі й церковні та різні роди гріхів і застановляюся, чи проти котрої з них я не згрішив ділом, словом або думкою. При тяжких гріхах маю подати точне їхнє число або приблиз­но, як часто на тиждень, місяць або рік я їх допус­кався. При тяжких гріхах маю також пригадати собі обставини: час, місце та особи. Щоб це полег­шити, подаємо нижче взірець іспиту сумління.

Молитва перед обрахунком сумління

Милосердний Боже! Ти Сам сказав, що не хочеш смерти грішника, а щоб він навернувся й жив. Оце я негідний паду на лице перед Тобою та щиро молю Тебе: Вчини зі мною, Боже, за безконечним милосердям Твоїм. Не відкидай мене, Господи, задля численних мо­їх гріхів, а вчини Своєю святою ласкою, щоб я пізнав (пізнала) їхню огидність, перейнявся (перейнялася) щирим жалем і сокрушеним серцем визнав (визнала) свої тяжкі провини перед Твоїм заступником у святій Тайні По­каяння.

Душе Святий, подателю всіх ласк, прий­ди й допоможи мені достойно приготовитися прийняти св. Тайну Покаяння. Молю Тебе просвіти мій розум, щоб я пізнав (пізнала) свої тяжкі провини; укріпи мою пам’ять, щоб я пригадав (пригадала) собі все, чим я обра­зив (образила) свого найліпшого Бога й Пана; серцю моєму подай ласку сердечного жалю та щиру волю на майбутнє поправитись і більше ніколи не грішити.

Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси й все наповняєш, Скарбе дібр й життя Подателю, прийди й вселись у нас, і очисти нас від усякої скверни й спаси, Благий, наші душі.

Пристановище грішних, Маріє, святий Ангеле Хоронителю й всі святі Божі Угод­ники, вставтеся за мене до Бога й випросіть мені ласку виконати цю св. Сповідь так, щоб я міг (могла) почути слова: “Відпускаються тобі гріхи, йди в мирі”.

Милосердний Господи, дай мені ласку й світло пізнати мої гріхи й добре висповідатися. Поможи мені очистити мою душу з гріхів. Амінь.

 

Зразок іспиту сумління

1-а Заповідь Божа: Може сумнівався про яку правду св. віри й викликував такі сумніви в інших? Може радо слухав безбожні розмо­ви? Нарікав коли на Бога в слабості або не­щасті? Занедбував молитву вранці або ввече­рі? Вірив у забобони й чари? Викликував ду­хів? Ходив до ворожбитів? Може встидався відтверто визнати свою св. католицьку віру? Чи ставав у її обороні, коли інші виговорюва­ли на Католицьку Церкву й віру? Може всти-дався свого обряду? Або насміхався з релігій­них обрядів?

2-а Заповідь Божа: Може вимовляв без по­нести ім’я Боже, Пречистої Діви Марії або Свя­тих? Може присягався іменем Божим на неправду? Або вживав святих слів до жартів? Може проклинав кого ім’ям Божим? Або на неправду присягав у суді?

3-а Заповідь Божа: Може без причини про­пускав Службу Божу в неділю й свято? Як час­то? Може не слухав проповіді, духовної науки, чи в той час виходив з церкви? або провадив тоді пусті розмови? Може без конечности тяжко працював у неділю або свято?

4-а Заповідь Божа: Може зневажав своїх батьків? Або підніс на них руку? Та засмучу­вав їх так, що аж плакали й був їм неслухня­ним та невдячним? Може не шанував своїх настоятелів? Говорив на них зле? Бажав ш чогось злого? Насміхався з них та глузував над ними?

5-а Заповідь Божа: Чи скривдив кого на здоров’ї? Підмовляв кого до бійки? розпалю­вав ненависть? Проклинав інших? Був мсти­вий? Може дав кому згіршення? Або намовив до гріха?

6-а і 7-а Заповіді Божі: Чи любувався в нечистих думках? Чи оглядав безсоромні об­рази? Чи говорив безсоромні слова? Чи не­чистого діла, сам або з ким іншим? Чи при­ставав із безсоромними людьми? Чи читав та­кі погані книжки? Чи учащав до безсоромних вистав й кінотеатрів?

9-а і 10-а Заповіді Божі: Чи привласнив со­бі чужу річ? Ошукав кого на грошах, майні або товарах? Може заподіяв шкоду іншому? Ро­бив легковажно борги? Або видавав гроші на непотрібні речі? Чи направив заподіяну крив­ду? Чи віддав позичену або знайдену річ?

8-а Заповідь Божа: Чи говорив неправду? виявляв без потреби чужі хиби? Посуджував несправедливо, робив наклепи? Виявляв без потреби чужі тайни?

Церковні заповіді: Чи порушував піст? Як часто? Чи молився перед їдженням і по їджен-ні? Чи брав участь у забавах і танцях у забо­роненому часі? Може читав заборонені кни­жки та часописи? Давав їх читати іншим? Пе­редплачував їх?

Головні гріхи: Чи був гордий? Принижу­вав інших? Чи тішився з чужого нещастя? Чи заздрив іншим? Чи їв або пив надміру? Чи був лінивий до молитви та праці?

Гріхи що кличуть до неба про помсту: Чи вбив кого умисно? Чи скривдив удову або си­роту, або вбогих? Чи затримував безправно платню своєму слузі або робітникові?

Чужі гріхи: Може наказував комусь грі­ховне робити? Чи намовляв або поштовхував когось до гріха? Чи радив комусь грішне ді­ло? Чи допомагав комусь у грішному ділі? Чи похвалював і боронив гріх? Чи був байдужий, не карав і не ганив за гріх? Чи мовчав, коли бачив, що хтось грішить?

Сповідь

{Клякаю і кажу:) Останній раз я сповідався (сповідалася) (скажи коли), покуту відправив (відправила), ніякого гріха не приховав (приховала), ні не забув   (забула).   І   такими   гріхами   образив (образила) я Бога:

(І сповідає за порядком свої гріхи. Закінчив­ши визнавати, кажу:)

Жалую з цілого серця, що я своїми гріх­ами образив (образила) Бога. Постановляю на майбутнє поправитися й більше їх не допу­скатися. Прошу покути й розрішення.

(Тепер уважаю, яку науку й покуту дає свя­щеник, б’ю себе у груди, коли дає розрішення. По­тім роблю знак св. хреста й відходжу.)